Цифрова річ як майно та її оборотоздатність

Статтю присвячено аналізу цифрової речі як майна та її оборотоздатності. Аргументовано, що формування цифрового майнового права ґрунтується на функціональному підході впровадження в речове та зобов’язальне право цифрових речей як прирівняного до речей майна, майнових або інших прав, які відображають сутність цифрової речі. Зауважено, що цифрові речі є майном, якщо вони мають майнову цінність, можуть відчужуватися і на які може бути звернено стягнення кредиторами, незалежно від прирівнювання їх до речей або визнання майновими (зобов’язальними тощо) правами. Зазначено, що за своєю правовою природою цифрові речі є різнорідними нематеріальними майновими благами, які існують в електронному вигляді та виражають цінність або договірні права. Різні види цифрових речей юридично характеризуються речовими, зобов’язальними або іншими правами, що визначають природу прав цифрової речі.

У дослідженні застосовано діалектичний, порівняльно-правовий, формально-логічний і системно-структурний методи наукового пізнання.

Доведено, що властиве сучасному праву формування цифрового речового та зобов’язального права є глобальною тенденцією, яка характеризується поступовим визнанням певних видів цифрових речей майном, прирівняним до речей або до майнових прав з урахуванням положень закону та сутності цифрової речі, та створенням функціональних еквівалентів володіння, речових прав, які властиві традиційному речовому або зобов’язальному праву, з урахуванням особливостей, зумовлених нематеріальною природою цифрових речей.