Крат Василь. Недійсність договорів з нерухомостю крізь призму судової практики

В статті на основі аналізу судової практики України, розглядаються особливості застосування таких способів захисту права власності на нерухомість, як визначення наслідків нікчемних договорів та особливості кваліфікації договорів нікчемними; визнання недійсними фраудаторних правочинів; та застосування моделі конфіскації in rem, що отримала своє вираження в конструкції «необґрунтовані активи».

Автором акцентується увага на тому, що недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Наводиться сформульований ВП ВС підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного; такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом; та такого, що порушує публічний порядок.

В статті також аналізується нетиповість правового режиму української моделі конфіскації in rem, а саме конструкції «необґрунтовані активи». Зазначена нетиповість проявляється у недосконалості та неузгодженості чинного законодавства України, яку наочно наводить автор.