Володимир Кочин. Органи непідприємницьких юридичних осіб приватного права

Мета статті полягає у формуванні єдиного цивілістичного підходу до органів непідприємницьких юридичних осіб приватного права, зокрема в аспекті становлення та розвитку корпоративного управління в умовах євроінтеграції. Розвиток наукових поглядів на управління непідприємницькими товариствами має здійснюватися відповідно до двох чинників: 1) належна правова регламентація відповідно до фактичних відносин у цих товариствах; 2) врахування досвіду накопиченого з розвитком корпоративного права. Відсутність членства в організації не обов’язково передбачає одноосібність прийняття рішень в юридичній особі, адже і в товаристві, і в установі законодавством встановлена можливість формування колегіальних органів управління. Колективний порядок управління розглядається як корпоративне управління. У acquis ЄС спостерігаємо тенденцію до обов’язкового форму- вання мінімум двох органів управління: за допомогою одного формується воля (хоча фактично йдеться про орган, що має повноваження обмежені виключно законом), і за допомогою іншого – волевиявлення юридичної особи.

Аналіз розвитку acquis ЄС щодо статусів EEIG та SCE дозволяє зробити висновок про перехід від колективного (демократичного) управління до професійного, формування диференційованих органів, що мають компетенцію на окремих ділянках діяльності юридичної особи. Окремих напрямів дослідження заслуговують питання формування корпоративних норм, зокрема власне органами непідприємницьких юридичних осіб, а також впровадження неюридичних приписів в тому числі в межах «парасолькових» організацій. Назви органів управління сформовані відповідно до практики діяльності юридичних осіб в окремих сферах.