Пустовар Діана. Про концепцію соціальної відповідальності бізнесу та унормування відповідальності материнських компаній

У статті виявлено різні сфери порушень прав та свобод людини діяльністю промислових компаній, що вимагає адекватного реагування з боку законодавця. Досвід французького та німецького права щодо захисту прав та свобод людини від несприятливого впливу господарської діяльності може бути корисним. Це стосується й відповідальності материнської компанії за дії своїх дочірніх компаній, враховуючи наявність здійснення контролю за діяльністю останніх, прийняття рішень, що свідчать про той рівень впливу, який вони чинять.

Попри те, що наразі перевага надається економічним свободам більше, ніж соціальним інтересам, дедалі важливішого значення набуває соціальна відповідальність бізнесу. Наголошено на проблематиці визначення виду, розміру відповідальності та оцінки порушення, що виявлено під час аналізу судової практики у спорах щодо соціальної відповідальності бізнесу за наявності негативного впливу на права та свободи людини.

Проаналізовано деліктну відповідальність юридичних осіб за порушення прав людини із зазначенням того, що їй властиве майнове відшкодування. За відсутності фактичних збитків деліктна відповідальність компаній втрачає сенс. Практика Європейського суду з прав людини та українська судова практика не передбачає відшкодування шкоди за сам факт втручання або суто наявності негативного впливу з боку суб’єкта підприємницької діяльності на права та свободи людини. Це спонукає до пошуку інших підходів реагування на негативні наслідки діяльності компаній. Проблематика посилюється ще й тим, що шкода, завдана правам та свободам людини, складно піддається грошовому виміру, оцінці: визначення еквівалентної вартості порушення права на приватне життя, персональної інформації, втрати комфорту тощо.