Печений Олег. Тенденції участі юридичних осіб у спадкових правовідносинах у сучасних реаліях

У науковій статті розглянуто та проаналізовано основні проблеми участі у спадкуванні юридичних осіб. Розглянуто форми участі юридичних осіб у спадкових правовідносинах, у порівняльно-правовому контексті.

Автором визначені форми, коли юридична особа бере участь у спадкових правовідносинах, зокрема юридична особа є спадкоємцем за заповітом; юридична особа призначена виконавцем заповіту; успадковуються майнові права щодо юридичної особи та для здійснення спадкових прав необхідна згода або самої юридичної особи, або всіх її учасників; юридична особа створюється відповідно до заповіту, а установчий акт міститься у заповіті; юридична особа виступає суб’єктом управління спадщиною або здійснює заходи з охорони спадщини.

У статті наголошується, що наведений перелік не може претендувати на вичерпність, а його застосування породжує певні проблеми, які визначені автором. На законодавчому рівні правове регулювання форм участі юридичних осіб у спадкових та дотичних до них правовідносинах є неповним, і зводиться лише до згадування лише можливості юридичної особи бути учасником тих чи інших відносин. Така ситуація призвела до того, що більшість цих форм не набули поширення на практиці, а окремі взагалі залишаються нежиттєздатними, формулюються скоріше як тези чи посилання, ніж повноцінні правові норми.

У статті автор аналізує досвід створення і правової регламентації спадкових і особистих (сімейних) фондів за законодавством Австрії, Ліхтенштейну, Німеччини, Угорщини, Чехії, Хорватії. Автор окреслює шляхи їх запровадження в Україні за двома основними напрямками. Перший передбачає прийняття окремого Закону «Про приватні фонди», який би визначав вимоги до створення фонду, їх види (прижиттєві і спадкові; сімейні і комерційні, змішані, тощо), порядок створення, зокрема при заснуванні фонду за заповітом, майно, яке передається фонду і порядок управління ним, із закріпленням мінімального розміру внеску до фонду; строк діяльності фонду, інші питання. Законом вирішуватимуться і інші питання участі фонду у спадкових правовідносинах, зокрема коли фонд є виконавцем заповіту, управителем спадщини або ж особою, на користь якої складено заповіт. Окрім активів спадкодавця на фонд можуть бути покладені і завдання задоволення вимог кредиторів за рахунок майна переданого фонду. Другий напрямок передбачає запровадження конструкції довірчого управління спадковим майном, у тому числі за допомогою трастів, для чого необхідно задіяти міжнародно-правовий інструментарій, такий як Гаазька конвенція про право, що застосовується до трастів, та їх визнання 1985 року. У рамках такого підходу можуть створюватися фонди, які не є юридичними особами. Прикладом є не тільки країни англо-американської системи права. Іноземний досвід свідчить, що існують довірчі фонди, які не є юридичними особами, поряд із благодійними фондами, які навпаки мають статус юридичних осіб.