Міловська Надія. Правовий статус страховика як учасника договірних страхових відносин

Незважаючи на врегульованість страхових відносин вітчизняним законодавством, належної уваги з боку як науковців, так і законодавця потребують питання удосконалення правового статусу учасників страхових відносин, визначення їх місця в таких відносинах з метою ефективного захисту їх прав та інтересів. У цьому контексті важливим є дослідження правового статусу, зокрема, страховика як учасника договірних страхових відносин, аналіз існуючих підходів до його визначення, встановлення особливостей правосуб’єктності страховика та надання пропозицій щодо подальшого вдосконалення законодавства у цій сфері.

Характерною ознакою договору страхування як самостійного виду цивільноправових зобов’язань у межах групи договорів про надання послуг є те, що укладення договорів страхування становить безпосередньо предмет діяльності спеціально уповноважених учасників цивільних відносин – страхових організацій (страховиків). Установлено, що страховик як учасник договірних страхових відносин – це юридична особа, яка, будучи спеціально створеною для надання страхових послуг та отримавши для цього в установленому порядку ліцензію, бере на себе зобов’язання відповідно до умов договору або вказівки норми закону за визначену винагороду здійснити страхувальнику або вигодонабувачу страхову виплату (страхове відшкодування) внаслідок настання певної події (страхового випадку). Страхова організація наділена загальною правоздатністю юридичної особи зі спеціальним обсягом дієздатності як фінансової установи.

Звернено увагу на те, що вагомим чинником модернізації цивільного законодавства України сьогодні виступає світова тенденція до уніфікації та гармонізації приватноправового регулювання, формування найоптимальніших правових норм для багатьох сфер приватноправових відносин, у тому числі й страхування. У зв’язку з цим обґрунтовано потребу у визначенні на законодавчому рівні вимог до страховика при здійсненні ним окремих видів обов’язкового страхування, що мають свою специфіку та передбачають створення підвищених гарантій захисту для тих осіб, які в силу об’єктивних обставин піддаються підвищеному ризику, і поширення страхового захисту на випадки можливого порушення суспільних інтересів шляхом гарантованості отримання страхової виплати (страхового відшкодування).