Анотація
У матеріалі надано переклад українською мовою п’яти статей видатного німецького правознавця Рудольфа фон Ієрінга надрукованих протягом 1844 року у журналі Literarische Zeilung.
Статті описують процес виникнення та суть вчення історичної школи, що мала величезне значення та панівний вплив на розвиток німецької юриспруденції. В них викладено розмах та характер діяльності історичної школи, яка завдяки глибокому вивченню деталей підготувала корисний філософський та критичний метод, що у свою чергу намагався подолати застиглий догматизм у праві. Автором наведені досягнення історичної школи в сфері позитивного права.
Окремий розділ присвячено недолікам діяльності історичної школи, серед яких певні перебільшення та ілюзорність міркувань.
Автор встановлює, що завданням, яке, історична школа поставила спочатку перед собою можна визнати історичну обробку римського і німецького приватного права. У той же час вона мала певні відмінності від правознавців попередніх періодів, що займались цим же завданням, і полягала ця відмінність саме у меті, суть якої розкрита у статтях.
Крім того, втілення органічного методу визнано автором кінцевою метою історико-правової діяльності історичної школи.
Що ж стосується обробки історії права, то тут прогрес автор вбачає не стільки в реалізації систематичного методу, скільки в глибокому опрацюванні окремих питань та частин. Деякі вчення, такі як історія процесу в римському праві, як давнє речове право в німецькому праві, знайшли абсолютно нову форму. Зі своїми блискучими прикладами такої монографічної обробки попереду всіх був Савіньї; його трактати відрізнялися як даром комбінації, так і привабливістю і прозорістю викладу.
Історична школа як така припинила своє існування, оскільки, по суті, зникла протилежність методу, завдяки якому вона могла триматися як така. Проте принципи розвинені її предстаниками мали значний вплив на розвиток німецького приватного права:
Право не створюється законодавцем – воно виникає і живе в народі, а покликання законодавця полягає в тому, щоб викладати його і модифікувати відповідно до змін у народних поглядах, – це перший основний принцип. Другий полягає в тому, що окремі індивіди підкоряються духу часу і що останній, у свою чергу, є продуктом попередньої освіти, що, іншими словами, в основі свободи кожної окремої епохи лежать наявні обставини.
З політичної позиції заслугою історичного погляду названо виступ проти віри у всемогутність і свавілля державної влади у сфері права і проти ілюзії історичної довільності.
