Анотація
У зверненні голови Касаційного цивільного суду, його честі Бориса Гулька на розгляд членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді були поставлені такі питання:
У провадженні Верховного Суду (КЦС) перебуває цивільна справа за позовом про витребування транспортного засобу з чужого незаконного володіння. За обставинами справи позивач був власником автомобіля, який він добровільно передав своєму знайомому в користування шляхом передання йому ключів від автомобіля та свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу. У подальшому позивач дізнався, що належний йому автомобіль був відчужений на підставі довіреності, яку він не підписував. Зазначав, що будь-яких осіб (зокрема особу, зазначену в довіреності) на продаж транспортного засобу не уповноважував.
У цій справі суди також установили, що на момент подання позову про витребування автомобіля із чужого незаконного володіння покупця спірний транспортний засіб був розшуканий та переданий позивачу на зберігання в
межах кримінального провадження.
У процесі розгляду справи у Верховного Суду (КЦС) виникли спірні питання
правозастосування для забезпечення єдності судової практики.
Питання для наукового висновку:
(1) чи вважається вибуття транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) таким, що відбулося не з його волі в
розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України?;
(2) чи свідчить передання транспортного засобу на зберігання колишньому власнику в межах кримінального провадження про повернення такого рухомого майна у володіння та користування позивача та чи впливає ця обставина на
можливість пред’явлення ним віндикаційного позову?
Виражаючи щиру вдячність за висловлену довіру, керуючись ст. 47 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та Положенням про Науково-консультативну раду при Верховному Суді, маємо за честь представити до уваги Верховного Суду такі міркування щодо суті порушених питань.