Анотація
ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
І. В. Спасибо-Фатєєва, член-кореспондент Національної академії правових наук України
За загальним правилом, зобов’язання укладаються і виконуютьсяйого сторонами, які мають відповідні права та обов’язки. З належним виконанням зобов’язання або зі спливом строку, на який його булоукладено, воно припиняється. Тобто суб’єктний склад зобов’язання зберігається до його припинення. Проте допускається й заміна осіб, які беруть у ньому участь, що пов’язано з різними причинами, викладеними у статтях 512 та 520 ЦК України.
Останнім часом в Україні поширилася практика заміни орендаря в договорі оренди земельної ділянки, і в практичній площині обговорюються лише оформлення цієї заміни, не піддаючи сумніву її можливість як такої. Головне, що приваблює сторін договору оренди земельної ділянки та органи управління земельними ресурсами в конструкції заміни сторони в зобов’язанні, це те, що договірне зобов’язання зберігається, тобто його сутність та зміст не змінюються. Це набуває особливого значення для орендних відносин, адже укладення договору оренди пов’язане з чималими складнощами об’єктивного та суб’єктивного характеру. Тому розірванню договору оренди із наступним укладенням нового договору (з іншим орендарем) практика віддає перевагу заміні орендаря, що відбувається на договірних підставах.
Тим не менш в цьому разі постають такі питання:
– чи можлива заміна сторони в договорі оренди (насамперед це стосується орендаря) на підставі правочину?
– якщо відповідь буде позитивною, то як оформлятиметься заміна орендаря?
– чи варто вносити зміни до договору оренди, сторону якого замінено?
