Марина Ус. Науковий висновок щодо тлумачення абз. 3 ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України та п. 12 Прикінцевих та перехідних Цивільного кодексу України

Анотація

НАУКОВИЙ ВИСНОВОК
щодо тлумачення абз. 3 ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України та п. 12 Прикінцевих та перехідних Цивільного кодексу України

 

М. В. Ус
Кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету України імені Ярослава Мудрого, член НКР при
ВС 

 

I. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Метою підготовки цього висновку є з’ясування питань застосування абз. 3 ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України та п. 12 Прикінцевих та перехідних Цивільного кодексу України.

Висновок підготовлено на запит відповідно до п. 3.3. розд. 3 Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді, затвердженого Постановою Пленуму Верховного Суду від 02 лютого 2018 року № 1.

Для підготовки наукового висновку поставлені такі питання:

1. Стаття 216 ГК України визначає загальні засади господарсько- правової відповідальності учасників господарських відносин, абзац третій частини третьої цієї статті встановлює один з принципів, на якому базується господарсько-правова відповідальність, у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції. У яких правовідносинах застосовуються положення наведеної норми? Про неприпустимість обмеження якої відповідальності виробника (продавця) продукції йдеться?

2. Як співвідносяться положення статті 216 КГ України щодо неприпустимості виключення або обмеження у договорі відповідальності виробника (продавця) продукції з відповідними положеннями господарського та цивільного законодавства, які дозволяють сторонам встановити у договорі виключну неустойку (зокрема абзац другий частини другої статі 232 КГ України, відповідно до якого договором можуть бути передбачені випадки, коли допускається стягнення тільки штрафних санкцій)?

3. Яким чином застосовуються правила щодо обрахунку позовної давності (положення статей 257, 258, 263 ЦК України) у разі, якщо останній день перебігу позовної давності припадає на період від запровадження карантину відповідно до Постанови N° 211 до набрання чинності Законом N° 540-IX, яким внесено зміни до пункту розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України? Чи слід вважати позовну давність пропущеною, якщо останній день перебігу позовної давності припадає на період, коли Постановою N° 211 вже запроваджено карантин, однак до набрання чинності Законом N° 540-IX, позов подано після набрання чинності Законом N° 540-IX?

 

Зміст доступний лише для авторизованих користувачів. Увійдіть, та перезавантажте (F5) сторінку.Авторизуйтеся для перегляду.