Юрій МИЦА,
кандидат юридичних наук,
заступник директора з економіко-правових питань
ТОВ «Будівельна компанія «Укртехносфера», м. Харків
ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО АГРАРНІ РОЗПИСКИ»:
БАЖАЛИ ЯК КРАЩЕ, А ВИЙШЛО ЯК ЗАВЖДИ…
Цьогорічний березень, окрім відверто не весняної погоди, подарував українським аграріям та правникам доволі цікаву модифікацію вітчизняного правового поля: 19.03.2013 набрав чинності Закон України «Про аграрні розписки» (далі — Закон), прийнятий Верховною Радою України 06.11.2012.
Мотиви, що спонукали до прийняття розглядуваного Закону, є доволі очевидними й вичерпно викладені у пояснювальній записці до відповідного законопроекту: необхідність спрощення ситуації з кредитуванням сільськогосподарських товаровиробників, особливо середніх та дрібних, які практично не мають доступу до кредитних ресурсів комерційних банків; створення альтернативних механізмів кредитування аграрного сектора економіки через специфічний фінансовий інструмент — аграрні розписки, сконструйовані за досвідом Бразилії, в якій з 1994 р. застосовуються для вирішення аналогічних питань так звані розписки-договори CPR (Cedula de Produto Rural), запроваджені на підставі Федерального закону № 8.929 від 22.08.1994 р.
Нема що заперечити — гарні та благородні мотиви, особливо враховуючи стан вітчизняного сільського господарства. Але ж біда в тому, що хоча запровадження аграрних розписок і є важливим й назрілим питанням, проте спроба його вирішення українським законодавцем залишає в будь-якого більш-менш досвідченого правника (неважливо — теоретика чи практика) відчуття гіркого подиву: люди добрі, як можна було створити НАСТІЛЬКИ неякісний законодавчий продукт, який інакше як «законотворчим непорозумінням» й назвати навряд чи можна?!
