Юрій МИЦА,
кандидат юридичних наук,
адвокат, член Науково-консультативної
ради при Верховному Суді
ВІТЧИЗНЯНА МОДЕЛЬ ПРАВА ДОВІРЧОЇ ВЛАСНОСТІ: ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ В КОНТЕКCТІ ПРАВ НА НЕРУХОМІСТЬ
Стрімкий розвиток євроінтеграційних процесів, до яких поступово долучається й Україна, на фоні загальносвітової тенденції до конвергенції великих правових систем призводить до формування у національному праві нашої держави досить незвичних конструкцій, ідея яких запозичується в інших правопорядках, але конкретне втілення на вітчизняному ґрунті подекуди є доволі своєрідним.
Одним з прикладів може слугувати інститут права довірчої власності, запроваджений в українське цивільне право Законом України від 19.06.2003 № 980-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначений Закон був прийнятий в одному пакеті із законодавчими актами щодо запровадження спеціалізованих фінансово-кредитних механізмів у будівництві житла й спрямовувався на інтеграцію цих законодавчих актів у систему раніше чинного цивільного та іншого релевантного законодавства. Зокрема, у Цивільному кодексі України (далі – ЦК) було внесено зміни до статей 316 та 1029 щодо права довірчої власності як особливого виду права власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном, без чого, з огляду на приписи ч. 2 ст. 4 ЦК, застосування приписів окремих законодавчих актів щодо права довірчої власності було б вкрай проблематичним (якщо не сказати — неможливим).
