Юрій Мица
кандидат юридичних наук,
проректор приватного вищого навчального закладу
“Харківський інститут кадрів управління”, адвокат
ukrtechnosfera@ukr.net
УДК 347.214.21
ПРОСТОРОВА ВЛАСНІСТЬ: ЗАКОНОДАВСТВО І ДОКТРИНА
АНОТАЦІЯ. Стаття присвячена аналізу конструкції просторової (поверхової) власності, яка передбачає допущення існування речових прав на окремі приміщення в будівлях у співвідношенні таких прав з правом на будівлю у цілому.
Метою статті є визначення оптимальної моделі просторової власності для цивільного права України, що має істотне значення з огляду на соціальну важливість цього питання при недостатній його розробці у вітчизняній цивілістичній доктрині.
Автор простежує соціально-економічні передумови формування конструкції просторової власності, висвітлює моделі побудови цієї конструкції у країнах романо-германської правової сім’ї. У вказаному загальному контексті простежується історія виникнення та розвитку поверхової власності у вітчизняному правопорядку, а також аналізується поточний стан чинного законодавства з розглядуваного питання.
Автор доходить висновку про необхідність істотного реформування інституту просторової власності в цивільному праві України. Вихідною ідеєю при цьому повинно стати запровадження можливості існування трьох альтернативних моделей організації просторової власності: прийнятої у вітчизняному праві романської моделі (з її одночасним удосконаленням), кооперативної моделі та південнонімецької моделі права спільної власності на увесь будинок в цілому. При цьому власникам квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку має бути надана можливість самостійно обирати ту модель організації відносин власності, яку вони бажають запровадити для себе. Однак в одному будинку має існувати лише одна така модель.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право власності, нерухомість, права на приміщення, багатоквартирний будинок, квартири, приміщення, поверхова власність, просторова власність.
