НЕРУХОМІСТЬ, ЩО БУДЕ СПОРУДЖЕНА В МАЙБУТНЬОМУ: ДЕЯКІ МІРКУВАННЯ ЩОДО ЗАКОНОДАВЧИХ НОВЕЛ
І.
Поділ матеріальних активів (в економічному сенсі) або речей (в сенсі строго юридичному) на рухомі і нерухомі в даний час є свого роду «загальним місцем» як економічної теорії, так і вчення про речі як об’єкти прав. Безапеляційність і відносна простота викладу даного матеріалу в належних місцях відповідних підручників і курсів створює враження про одвічну фундаментальність та простоту такого поділу – що ж може бути природнішим, раз із трьох базових економічних потреб (їжа, одяг, житло) перші дві завжди задовольняються за допомогою предметів, які вільно переміщуються у просторі, а задоволення останньої незмінно носить стаціонарний, «нерухомий» характер. Простота ця, однак, стосовно даної проблематики вельми і вельми оманлива.
В абсолютній більшості випадків створення штучної (тобто виготовленої людиною, але міцно поєднаної із земельною ділянкою чи з іншими пов’язаними з останньою природними об’єктами) нерухомості відбувається в процесі будівництва. При цьому багатоманітність та різноплановість правовідносин між учасниками будівельного процесу, його масштабність, технічна і технологічна складність, пов’язаність із підвищеною небезпекою для оточуючого середовища, зумовлюють ту обставину, що зміст цих правовідносин визначається далеко не тільки нормами Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Зазначене явище не є новим, властивим лише поточному стану розвитку містобудівного та архітектурно-будівельного законодавства, однак в сучасних умовах складність правової регламентації будівництва набуває доволі специфічних рис.
У науково-практичній літературі загальновизнаним є те, що правове регулювання будівництва (і як форми економічної діяльності, і як процесу спорудження об’єктів) завжди здійснювалось і зараз здійснюється численними та різноплановими нормативно-правовими актами, що зумовлює необхідність врахування під час планування та провадження інвестиційної діяльності у цій сфері значного комплексу законодавчих норм: інвестиційного, містобудівного, земельного законодавства, а також вимог нормативно-технічних документів. Таким чином, будівельне (містобудівне та архітектурне) законодавство за своєю суттю є комплексним, таким, що включає норми не тільки цивільного, а й адміністративного, земельного, фінансового права тощо. Звичайно, орієнтуватись у цьому нормативному «океані» (до того ж доволі «бурному», такому, що зазнає постійних змін) непросто без певного уявлення про належні системні характеристики правового регулювання будівництва, у тому числі в аспекті регламентації правового режиму тієї речі, яка в результаті будівництва створюється.
