Анотація
Науковий висновок
щодо правових наслідків повернення стороною договору авансового платежу
Відповіді на питання, що містяться у запиті від 25.07.2025 р. по справі № 911/969/24.
Поставлені у запиті запитання стосуються належного виконання зобов’язання, строку виконання зобов’язання та підстав його припинення. Аналізуючи цю та подібні їй ситуації із їх зіставленням з регулюванням відповідними нормами права, слід допустити можливість варіантів, кожен із яких, як слідує з судової практики, має право на існування і своє обґрунтування.
Варіант 1. Повернення авансу постачальником і залишення повернутих коштів покупцем свідчить про згоду на припинення договірних/зобов’язальних правовідносин, зокрема може розцінюватися як одностороння відмова однієї сторони, з якою погодилася інша сторона.
Однак слід зважити на те, що у цьому випадку саме по собі перерахування коштів не є юридичним фактом, а відтак не може розцінюватися як волевиявлення. Про таке можна лише тлумачити. І навіть якщо й вважати це волевиявленням, а саме – відмовою від договору, то воно за загальним правилом не допускається і проти цього заперечує друга сторона договору. Вважати ж те, що якщо покупець не повернув аванс постачальникові, то це свідчить про його згоду з односторонньою відмовою від договору і, як наслідок, згоду з припиненням зобов’язання ще менше підстав. Крім того, сам продавець заперечує проти цього.
Тож взаємної згоди з питання припинення договору сторони не досягли. Брати на себе сміливість стверджувати, що попри це сам факт повернення авансу тягне за собою такий правовий наслідок, як припинення договору, навряд чи вірно. Дія, що не є юридичним фактом (повернення авансу) не може тягнути за собою правовий наслідок, який має слідувати лише з юридичного факту.
По суті, проблема зводиться до того, що аванс залишився у покупця і це потребує кваліфікації відповідних правових наслідків. Тому див. варіант 2.
