Інна Спасибо-Фатєєва. Науковий висновок щодо можливості захисту прав юридичної особи шляхом спростування недостовірної інформації

Анотація

Запит на надання наукового висновку містить такі питаіння:

• Чи поширюється положення абзацу 3 частини четвертої статті 277 ЦК України тільки на фізичних осіб?
• Чи може юридична особа на підставі абзацу 3 частини четвертої статті 277 ЦК України звертатися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування?

1. Для відповіді на питання слід піддати аналізу як норми матеріального, так і процесуального права. Адже встановлення того факту, що інформація є недостовірною, свідчитиме про порушення такою інформацією особистих немайнових прав юридичної особи. Це, в свою чергу, є підставою для захисту юридичною особою цих прав. Захист же відбувається в прядку, визначеному як матеріальним, так і процесуальним правом.

2. Норми матеріального права:
   • Відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) учасниками цивільних правовідносин, тобто суб’єктами цивільних прав є фізичні й юридичні особи.
   • Відповідно до ст. 91 ЦКУ юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Тож попри те, що ст. 277 ЦКУ міститься у книзі 2 ЦК, що має назву «Особисті немайнові права фізичних осіб», аналогічні права мають і юридичні особи, за виключенням тих, що  визначені у Главі 21 ЦК «Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи» та у Главі 22 «Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи». Це цілком зрозуміло, оскільки фізичні особи – це живі істоти, люди і в них є ті, права, що їх не можуть мати штучні особи, якими є юридичні особи.

Це єдине, що відрізняє особисту немайнову сферу фізичних та юридичних осіб.