Анотація
НАУКОВИЙ ВИСНОВОК
щодо частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України
- Загальна частина
Для надання наукового висновку надійшло звернення судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Кібенко О.Р., у якому поставлені такі питання:
- Яка правова природа санкцій, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК, ч. 1 ст.208 ГК?
1.1. Чи є ці санкції компенсаційними або є конфіскаційними?
1.2. Чи спрямовані ці санкції на поновлення майнової сфери постраждалого суб՚єкта права чи вони спрямовані на покарання осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин?
- Чи є застосування цих санкцій втручанням у право мирного володіння майном та позбавленням права власності у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод?
Якщо ні, то чому?
Якщо так, то чи дотриманий критерій розумного балансу (пропорційності) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення:
а) в разі застосування санкції до особи, яка діяла з умислом на укладення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;
б) в разі застосування санкції до особи, яка діяла без такого умислу?
В запиті Її Честі пані Кібенко ставиться питання доволі вузько, а саме – про правову природу наслідків недійсного правочину, передбачених ч.3 ст. 228 ЦКУ. Тому я не буду починати свій висновок з правового аналізу ст. 228 ЦКУ в цілому, адже ця стаття неодноразово піддавалася критиці з боку цивілістів, з чим, зокрема, можна ознайомитися в Науково-практичному коментарі Цивільного кодексу Т. 2: Об’єкти. Правочини. Представництво. Строки та терміни. Позовна давність. Особисті немайнові права фізичної особи / за ред. І. В. Спасибо-Фатєєвої. – Харків : ЕКУС, 2021. – 784 с. – (Серія «Коментарі та аналітика»).
Між тим не вдасться й цілком обійти це питання, оскільки воно пов’язано з причиною застосування тих правових наслідків, які позначаються у ч.3 ст. 228 ЦКУ.
