Анотація
- Вступні застереження
- В запиті судді О.О. Банаська робляться посилання на справу № 925/632/19 та надаються витяги з рішень судів трьох інстанцій, аргументація, що наводилася судами при прийняття рішень до повернення Касаційним судом справи на новий розгляд і при прийнятті рішень по новому колу розгляду справ.
- Одразу слід замітити, що такий розгляд справи, що вдруге доходить до Верховного Суду, спровоковано Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2022 року ([Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106506685), якою:
а) скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції і справу направлено на новий розгляд;
б) визначені орієнтири для повторного розгляду судами цієї справи, а саме – з вказівкою на те, що слід брати до уваги:
– не момент укладення договору, а момент державної реєстрації договору оренди землі;
– розбіжність між поняттями укладення договору і набранням ним чинності;
– недопустимість підміни державної реєстрації договору державною реєстрацією речового права.
- Цими вказівками, по суті, ВС:
– обумовив прийняття судом першої інстанції протилежного рішення, ніж те, яке вже було прийняте ним, відмову від своєї позиції, не надавши жодного шансу прийняття іншого рішення. Водночас у подібних ситуаціях ВС мав би сам приймати інше рішення по суті, скасувавши рішення судів першої та апеляційної інстанції. Адже суди тим самим позбавлені можливості не врахувати вказівки ВС і продовжити додержуватися своєї позиції, що розходиться з позицією ВС;
– використав поняття, яке не передбачене Цивільним Кодексом України (далі – ЦК) – «набрання чинності договором» без аналізу співвідношення норми ст.18 Закону «Про оренду землі» із нормою ч.1 ст. 638 ЦК (чинній на той час);
– не врахував свої ж правові позиції щодо тлумачення норми ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній на час укладення договору оренди редакції) про значення державної реєстрації як правопідтверджуючого, а не правопороджуючого факту. (така позиція ВС тривала доволі довгий час, допоки не були внесені зміни до ст. 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»);
– не врахував своєї усталеної позиції про недопустимість вважати договори неукладеними, які виконувались сторонами.
- Вбачається, що основними дискусійними положеннями, з приводу яких слід висловити власну думку, є:
– поняття «укладеності» та «чинності» договору;
– співвідношення державної реєстрації правочину та права та їх вплив на укладеність/чинність договору;
– співвідношення регулювання укладення договору Цивільним Кодексом України та нормами земельного й іншого законодавства.
Визначеність в цих положеннях надасть змогу відповісти на поставлені у запиті питання.
