Анотація
Науково-правовий висновок
з питань визначення розміру пені, передбаченої договором
Проф. І. Спасибо-Фатєєва
Член НКР при ВС
У зверненні від 31.01.2024 по матеріалах справи No 911/952/22 провадження No 12-79гс23 містяться обставини цієї та інших справ, що свідчать про різне розуміння і застосування судами норми ст. 232 ГК України, що впливає на визначення обсягу відповідальності за порушення грошового зобов’язання, зокрема розміру пені.
У звернення поставлене таке питання:
Чи можна вважати формулювання в господарському договорі «за кожний день прострочення» установленням іншого, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України строку нарахування штрафних санкцій?
Різні правові позиції пов’язані з визначенням того, яким є строк нарахування пені – імперативним чи диспозитивним (таким, що може по-іншому передбачатися в договорі, аніж це встановлено у ст. 232 ГК України).
По суті, з постанови Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі No 3/063-09 слідує, що береться до уваги не норма закону (ст. 232 ГК України) про строк нарахування пені не більше ніж 6 місяців, а договірна умова про нарахування пені строком більше ніж 6 місяців. Відтак формулювання договорів щодо нарахування пені “за кожний день прострочення”, на думку ВСУ, передбачає, що таке нарахування здійснюється допоки не буде погашена заборгованість.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважають, що такий вираз, вживаний в договорі, слід тлумачити не як допустимість подолання обмеження в строках нарахування пені, а як порядок її нарахування – “за кожний день прострочення”.
Слід погодитись із аргументацією КГС ВС з таких підстав.
