І. В. Спасибо-Фаттєва
доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, член-кореспондент Національної академії правових наук України
О. П. Печений
доцент кафедри цивільного права № 1, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого» кандидат юридичних наук
Недійсність заповіту: пошук оптимальної моделі збереження останньої волі заповідача
(щодо юридичних наслідків посвідчення заповіту за межами нотаріального округу)
Проведена кодифікація цивільного законодавства України, її рух до європейського простору приватного права зумовлюють оновлення підходів до нібито усталених конструкцій і моделей, зокрема у сфері спадкового права. Основу спадкового права складає свобода заповіту. При чому цей принцип, з огляду на визнання пріоритету спадкування за заповітом перед спадкуванням за законом, набуває якісно нового звучання, потребуючи охорони і захисту не тільки у момент складання і посвідчення заповіту, а й при подальшій динаміці спадкового правовідношення. У свободі заповіту втілені загальні уявлення про свободу як здатність і можливість людини діяти на власний розсуд, керуючись власними принципами, цінностями й інтересами, реалізуючи свої уявлення про сенс життя. Людині завжди притаманна свобода волі. Це означає, що свобода заповіту має і ціннісне, і світоглядне значення, будучим складовим комплексу основоположних прав і свобод людини.
Актуальність питань спадкового права зумовлена не тільки складнощами національного правотворення і правозастосування у цій сфері, а пов’язується також з необхідністю імплементації міжнародних та європейських норм, зокрема Конвенції про колізії законів, які стосуються форми заповітів від 5.10.1961, яка набрала чинності для України 14.05.2011, практики їх застосування, нових правил щодо спадкування (Регламент (ЕС) 650/2012 от 4.07.2012), які набули чинності 17.08.2015 р.
