Спасибо-Фатєєва Інна Валентинівна.
доктор юридичних наук,
професор кафедри цивільного права № 1 Національного університету
«Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
Деякі спостереження за змінами інституту права власності
Право власності традиційно розуміється як право речове, безстрокове і абсолютне. Разом з тим такі його характеристики з розвитком економічних і соціальних відносин у суспільстві стають все більш ортодоксальними. Це, звичайно, не означає тотальної зміни відносин власності, але як мінімум їх часткове переформатування спостерігається по всіх трьох складових наведеної вище характеристики.
Як речове, право власності завжди бачилося внаслідок того, що його об’єктом були речі, тобто предмети матеріального світу. Саме завдяки цьому було розроблено і збереглася до нинішніх днів тріада правомочностей власника, класичні речові позови (віндикаційний і негаторний), що заявляються при захисті права власності, та інші атрибути цього права. Однак сучасне цивільне право в якості об’єктів передбачає не тільки тілесні речі, а й майно та майнові права. І якщо дискусія про допустимість права власності на майнові права виявилася теоретично безплідною, і більшість вчених висловилися проти конструкції «право на право», то практика пішла іншим шляхом. Не замислюючись про чистоту теорії, повсюдно прийнято укладати договори купівлі-продажу майнових прав (права оренди, права вимоги, права на частку в статутному капіталі та ін), що допускається і чинним українським законодавством. Типовим продажем майнових прав є і продаж акцій, оскільки їх бездокументарна форма призводить до того, що вони втратили який би то не було зв’язок з тілесним сприйняттям цього цінного паперу як речі. У той же час майнові права прирівняні до речей ч.2 ст.190 ЦК, що забезпечує їх «утримання» у правовій формі, не властивій їх природі. Внаслідок цього ми маємо «квазіречі» в ім’я збереження стійкості речового правового інституту власності.
