НАУКОВО-ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
щодо сплати аліментів
У Зверненні за № 209/3260/ 13-ц (№ 61-11541 ск 23) було поставлене запитання:
Чи повинно провадитися утримання аліментів з додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб до 16 листопада 2022 року?
По суті відповідь на це питання має надаватися, виходячи з такого:
- співвідношення норм закону та підзаконного нормативно-правового акту;
- правила про дію нормативно-правового акту у часі;
- кваліфікація норми права як імперативної чи диспозитивної.
Враховуючи зазначене, для відповіді на питання слід спиратися на норми Сімейного кодексу України (СКУ) та на постанову Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. N 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», зокрема п.8, норма якого діяла в редакції до 16.11. 2022 р. і після цієї дати.
- Норми ст. 81 та 183 Сімейного кодексу України (СКУ).
Відповідно до ст 81 СКУ перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 183 СКУ розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Тож, по-перше, ст. 81 СКУ делегує визначення переліку видів доходів Кабінету Міністрів України; по-друге, в цій статті вживається термін «доходи», а в статті 183 СКУ – «заробіток (дохід)».
Видається, що ця термінологія не принципово відрізняється, а свідчить, що законодавець широко окреслив «матеріальну базу», з якої нараховуються аліменти – це може бути будь-яке надходження особи.
- Норми постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. N 146 в редакції до 16.11. 2022 р.
В п.1 Постанови КМУ визначаються всі види доходів особи, з яких нараховуються аліменти. Між тим у п.19 вказується й на «інші види заробітку».
З цього слідує:
по-перше, що тут, як і й ст. 183 СКУ, не міститься розбіжностей між доходом і заробітком; для цілей цієї Постанови це не має значення, оскільки метою її регулювання не є трудові, членські та податкові відносини, з яких слідувало би те, як і в якому обсязі нараховуються надходження;
по-друге, перелік доходів і заробітків відкритий. Це означає, що можуть мати місце й інші доходи і заробітки, з яких нараховуються аліменти;
по-третє, в подальших пунктах Постанови деталізуються обставини задля точнішого встановлення «матеріальної бази», з якої нараховуються аліменти.
- Норми постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. N 146 в редакції після 11. 2022 р. зокрема п.8.
По-перше, норма п.8 стосується розширення суб’єктного складу платників аліментів, що мають джерелом надходження, зазначені в цьому пункті; по-друге, об’єкту – розширення джерел цих надходжень; по-третє, обмежень кола цих надходжень, з яких відбувається нарахування аліментів позначенням на постійний/періодичний, а не разовий їх характер. До того ж, тут вживається термін «грошове забезпечення», що не має постійного характеру.
Можна з максимальним ступенем впевненості стверджувати, що це було зроблено задля уточнення складу «матеріальної бази», з якої нараховуються аліменти. Особливо це важливо через уведення до джерел надходжень «усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану».
Одночасно це ще раз підкреслює те, що як і законодавець, так і Кабінет Міністрів України додержуються стратегічної лінії – перелік заробітку/доходу/виплат як був до 16.11. 2022 р., так і залишається невичерпним.
Таким чином, системне тлумачення норм СКУ і постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. N 146 в редакції до і після 16.11. 2022 р. свідчить, що:
- в їх нормах вживається різна термінологія – заробіток/дохід/виплати/ допомога/доплати/винагороди, але їх сутність одна: цим визначається, що аліменти сплачуються з будь-яких надходжень, крім неперіодичних. Поміж ясності, що слідує з самих цих норм, про таке свідчить термін «зокрема»;
- наявна диспозитивність норм як СКУ, так і постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. N 146 в редакції до і після 16.11. 2022 р.
- причиною уточнення кола надходжень, з яких вираховується сплата аліментів є поява нових джерел і підстав цих надходжень, яких не було раніше – додаткова винагорода, яка виплачується на період воєнного стану.
Те, що таке уточнення викликало в судовій практиці непорозуміння замість ясності, треба долати таким системним тлумаченням.
Загальний висновок:
- Попри введення до п.8 Кабінету Міністрів України N 146 такого джерела для нарахування аліментів, як додаткова винагорода, яка виплачується на період воєнного стану, така винагорода має враховуватись не з моменту набрання чинності постановою КМУ N 1263 від 11.11.2022, тобто не після 16.11. 2022 р., а з моменту, коли ця винагорода була нарахована платнику аліментів.
- Застосування правила про дію нормативно-правового акту у часі, що могло би привести до нарахувань аліментів з врахуванням цієї винагороди лише після 16.11.2022 р. видається не допустимим. Адже включення до всіх надходжень, з яких нараховуються аліменти, відбувається не на підставі постанови КМУ N 1263 від 11.11.2022, а на підставі норм, що містяться у СКУ і постанові Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. N 146, якими визначається необмежений перелік таких надходжень, якими б вони не були і коли б вони не почали виплачуватися.
- Норма п.8 Постанови КМУ N 1263 від 11.11.2022 має не правовстановлювальний, а правоуточнюючий характер.
Член НКР при ВС проф. І. Спасибо-Фатєєва
