У статті автор аналізує погляди різних вчених, порівнює положення українського та іноземних законодавств, матеріали судової практики та робить висновки щодо мож-ливості припинення солідарного зобовʼязання шляхом зарахування вимог, які належать одному з боржників (кредиторів), у тому числі поручителю, та щодо подальших розрахунків між співборжниками (співкредиторами) після припинення зобовʼязання з цієї підстави.
Ключові слова: солідарне зобовʼязання, активна та пасивна множинність осіб, зарахування.
Актуальність тематики підстав при-пинення солідарних зобовʼязань зумов-лена поширеністю таких зобовʼязань на практиці та відсутністю чіткого законо-давчого регулювання. Окремі підстави припинення солідарних зобовʼязань досліджувалися B. A. Бєловим [1], Б. Е. Кензєєвим [2], А. А. Павловим [3], С. В. Сарбашем [4]. Серед українських вчених ці питання розглядалися тільки І. С. Тімуш [5] та Д. В. Трутом [6]. Втім, поки що відсутнє комплексне дослідження такої підстави припинення солідарних зобовʼязань, як зарахування зустрічних однорідних вимог, що й зумовило написання цієї статті.
