Зобов’язання опосередковують участь у цивільному обороті речей та майнових прав. Останні можуть належати одночасно кільком особам. Це одна з підстав виникнення множинності осіб у зобов’язанні, тобто участі у зобов’язанні двох і більше кредиторів (боржників). Вона сприймається як цілком нормальне явище для будь-якого зобов’язального правовідношення: може виникнути, а може й не бути. Проте винятки із загального правила дійсно існують, хоча на цьому ніколи не загострюється увага. На нашу думку, вони не менш важливі для практики, ніж питання виконання, припинення зобов’язань з множинністю осіб, відповідальності за їх порушення, яким присвячені сучасні дослідження (С. В. Сарбаш [1], І. С. Тімуш [2]). Їх так само треба вивчати, особливо на предмет причин, з яких в одних зобов’язаннях множинність осіб єдино можлива, а в ін- ших, навпаки, виключається. Це і є метою даної статті.
