Анотація
У зверненні судді Великої Палати Верховного Суду, його честі Костянтина Пількова на розгляд членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді були поставлені такі питання:
1) Стаття 216 ГК України визначає загальні засади господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин, абзац третій частини третьої цієї статті встановлює один із принципів, на якому базується господарсько-правова відповідальність, – у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції. У яких правовідносинах застосовуються положення наведеної норми? Про неприпустимість обмеження якої відповідальності виробника (продавця) продукції йдеться?
2) Як співвідносяться положення статті 216 ГК України щодо неприпустимості виключення або обмеження у договорі відповідальності виробника (продавця) продукції з відповідними положеннями господарського та цивільного законодавства, які дозволяють сторонам встановити у договорі виключну неустойку (зокрема абзац другий частини другої статті 232 ГК України, відповідно до якого договором можуть бути передбачені випадки, коли допускається стягнення тільки штрафних санкцій)?
3) Яким чином застосовуються правила щодо обрахунку позовної давності (положення статей 257, 258, 263 ЦК України) у разі, якщо останній день перебігу позовної давності припадає на період від запровадження карантину відповідно до Постанови No 211 до набрання чинності Законом No 540-ІХ, яким внесено зміни до пункту розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України? Чи слід вважати позовну давність пропущеною, якщо останній день перебігу позовної давності припадає на період, коли Постановою No211 вже запроваджено карантин, однак до набрання чинності Законом No540-ІХ, позов подано після набрання чинності Законом No 540-ІХ?
Виражаючи щиру вдячність за висловлену довіру, керуючись ст. 47 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та Положенням про Науково-консультативну раду при Верховному Суді, маємо за честь представити до уваги Верховного Суду такі міркування щодо суті порушених питань.
