Проценти річних: на шляху спроб та помилок

У статті розглядаються три види процентів — за користування грошовими коштами, пені та проценти річних, з’ясовуються спірні позиції щодо їх правової природи, можливості одночасного стягнення та зменшення судом їхнього розміру. Доводиться, що за сучасним українським законодавством проценти користування грошовими коштами мають стягуватися за весь час до належного виконання договору. Зі спливом строку договору починають нараховуватися також проценти річних у розмірі, передбаченому договором, або 3 %, якщо договором проценти річних не передбачені. Прострочення боржника також тягне за собою стягнення пені в розмірі, передбаченому догово- ром, але не вище за подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аргументується, що за невиконання боржником грошового зобов’язання можливе лише зниження судом розміру пені. Зменшення процентів річних та процентів як плати за користування грошовими коштами закон не передбачає. Колізія принципів права, створена судовою практикою, не може бути виправдана, а принцип справедливості не може зменшувати значення принципу свободи договору. Пропонується задля зменшення обсягу відповідальності боржника передбачити в законі, що відповідальність за прострочення виконання грошового зобов’язання має бути у вигляді пені. Проценти річних мають встановлюватися законом і стягуватися в разі, коли договором пеня не передбачена.